“Проблеми з Мінськом – це вершина айсберга”. Чи виведе Волкер з глухого кута “мирний процес”


Правда, з іншого боку, за “мир за всяку ціну” також виступають ті ж 18%. Але все ж 70% за компроміси означає, що більшість населення країни готове прийняти шлях примирення, який, нехай і в досить розмитому вигляді, пропонують Мінські угоди. Втім, вони вже як два роки знаходяться в глибокому тупику.Про вихід з нього знову заговорили минулого тижня після зустрічі президентів США і Росії, а також після призначення американського спецпредставника з питань України Курта Волкера. Останній минулого тижня був у Києві, незабаром збирається ще раз до нас навідатися, а потім поїхати й в Москву.До якого результату приведе ця човникова дипломатія розбиралася “Страна”.Волкер ще повернеться Новий спецпредставник США по Україні Курт Волкер приїхав до Києва разом з держсекретарем США ще минулої неділі, але на відміну від Рекса Тіллерсона затримався на кілька днів. Об этом сообщает selectornews.in.ua со ссылкой на СМИ.

Щодня він проводив десятки зустрічей. І на деяких з них, як розповіли їх учасники, озвучував загальну думку Вашингтона – Білий дім не влаштовує ситуація в Україні – повна відсутність прогресу в боротьбі з корупцією і пробуксовка мирного процесу на Донбасі. Причому на останньому питанні він робив особливий упор.Один з учасників бесіди з Куртом Волкером за круглим столом повідомив, що американець повторив тезу про те, що США підтримує Мінські домовленості, як найефективніший рецепт подолання конфлікту на сході країни.Втім, інші співрозмовники говорять, що Волкер запевнив українську владу, що Америка не має наміру ні про що домовлятися з Росією за спиною Києва та що Вашингтон вважає, що потрібно враховувати українську позицію під час обговорення реалізації Мінських угод.Як розповів в ефірі одного з каналів заступник голови Адміністрації президента Костянтин Єлісєєв, при від’їзді спецпредставника США була досягнута домовленість, що в найближчі дні Волкер знову приїде в Україну.“Він хоче інтенсивно увійти в процес не тільки консультацією з українською стороною, а й, зокрема, з нашими партнерами по “нормандському формату”, – зазначив Єлісєєв. – Я не можу поки деякі речі розголошувати, але, дійсно, у президента з Куртом Волкером відбулася досить відверта і, я б сказав, така інтенсивна і стратегічна розмова, де були обговорені деякі інноваційні елементи, які ми могли б з нашими партнерами спільно прийняти для того, щоб все-таки принести мир на Донбас”, – зазначив заступник голови АП.Кремль теж чекає Волкера в гості У російських ЗМІ, тим часом, вже позначили майбутнього візаві Волкера – це радник президента Росії Владислав Сурков.

Він готовий зустрітися з американським колегою, але поки дата зустрічі не позначена.Формат спілкування між російським і американським спецпредставниками по Україні аж ніяк не ноу-хау Трампа. Він був випробуваний ще попередньою адміністрацією Білого дому протягом 2015-2016 років. Особливо активізувався діалог між Росією і США з приводу врегулювання кризи в Україні до літа 2015 року. Уповноваженою з обговорення цих питань була заступник держсекретаря США Вікторія Нуланд, яка регулярно зв’язувалася по телефону із заступником глави МЗС РФ Григорієм Карасіним, а також провела з ним кілька особистих зустрічей.

Крім Карасіна Нуланд зустрічалася і з помічником президента РФ Владиславом Сурковим.Одна з найвідоміших їх зустрічей відбулася в січні 2016 року в Калінінграді. На більш ніж 6-годинних переговорах обговорювалися варіанти остаточного узгодження плану щодо майбутнього Донбасу. Зокрема, що кордон має перейти під контроль України тільки після змін до Конституції щодо надання особливого статусу непідконтрольним районам Донбасу, проведення виборів і амністії (всі ці положення записані і в Мінських угодах).За підсумками зустрічі Сурков відзначав, що “по деяких чутливих питань, як наприклад, конституційна реформа (в Україні), безпека і вибори, висувалися ідеї, які можуть бути обговорені в контактній групі, в “нормандському форматі” (РФ, Німеччина, Франція, Україна)”.Однак, з тих пір ніяких зрушень не відбулося. Остання зустріч в “нормандському форматі” на вищому рівні відбулася в Берліні восени минулого року, де за круглим столом по ліву руку від російського президента перебував все той же Сурков.

Незважаючи на те, що він знаходиться під санкціями, радник Путіна зміг відвідати столицю Німеччини.Та зустріч позначила остаточний глухий кут, в який зайшов Мінський процес. Сторони домовилися до кінця року скласти дорожню карту, однак про це швидко забули. Навпаки – на Донбасі розпочалося чергове загострення, пов’язане з блокадою невизнаних республік з боку добробатів.Після декількох місяців умовлянь зняти блокаду, українська влада вирішила очолити процес і оголосити її офіційно. А сепаратисти взяли під контроль підприємства українських власників.

З тих пір події розвивалися виключно шляхом ескалації – періодичні загострення на фронті, посилення риторики, поглиблення блокади. Все це, природно, не сприяло мирному процесу.Чи зуміють сторони зараз влаштувати прорив? Деякі експерти вважають, що спецпредставник від Білого дому спробує вийти на діалог з Москвою.“По-перше, оскільки канал створений в рамках “Великої угоди” Трампа-Путіна, Волкер і Сурков будуть швидко і ефективно вирішувати організаційні питання в рамках “Мінська”, – вважає політичний аналітик Дмитро Корнійчук. – І навряд чи варто очікувати будь-якого саботажу, оскільки в ефективності даного дипломатичного каналу зацікавлені і Вашингтон, і Москва. По-друге, ми повинні розуміти, що Волкер-Сурков не приймають стратегічних рішень по “Мінську”.

Це прерогатива Трампа і Путіна, які вже вийшли на прямий контакт в Гамбурзі . І далі координуватимуть свої позиції по каналу Тіллерсон-Лавров. А ось завдання Волкера і Суркова проконтролювати виконання спільних рішень на Донбасі українською стороною і ЛДНР. Іншими словами, Волкер-Сурков – це головні “орговики” Мінського процесу, який домовлено “розморозити” в рамках “Великої угоди””.Політолог Вадим Карасьов зазначає, що оскільки у Заходу немає інших ідей, як знайти компроміс по Донбасу, крім виконання Мінських угод, тепер новий спецпредставник буде шукати відповіді на питання, чому вони не виконані і хто їх дійсно гальмує.“Чому є необхідність в такому форматі переговорів? Мінські угоди не виконуються.

А рано чи пізно Україні доведеться їх виконувати. У Заходу ніяких інших ідей, крім Мінських угод, немає. Перед адміністрацією Обами стояли інші ідеї по Україні. А у адміністрації Трампа є чіткі плани, що треба поліпшити відносини з Росією”, – говорить Карасьов.“Проблеми з Мінськом – це вершина айсберга”У той же час один з експертів, близький до проблематики контактної групи в Мінську, куди більш скептично дивиться на перспективи Мінського процесу.“Всі говорять про протиріччя між Росією і Україною в трактуванні Мінських угод, – каже експерт.

– Україна наполягає на повному припиненні вогню, виведення в Росію важких озброєнь сепаратистів в рамках виведення іноземних військ, передачі контролю над кордоном і тільки після цього обіцяє подумати над реалізацією політичної частини Мінська. У Росії ж рівно інший алгоритм – спочатку політична частина (вибори, амністія, зміни до Конституції) і тільки потім – передача контролю над кордоном. Але ці протиріччя лише вершина айсберга. Припустимо навіть, що якимось чином Захід зможе переконати Київ прийняти російське трактування і реалізувати політичну частину.

Але тут же виникає купа проблем, про які в Мінських угодах взагалі не йдеться. Меншою мірою це стосується економічних питань. Якщо Україна реалізує політичну частину, то, думаю, Росія швидко дасть команду повернути Донбас в гривневу зону, а підприємства – колишнім власникам. Ці заводи самій Росії не потрібні.

Тут все більш-менш зрозуміло. Куди менше ясності з питанням безпеки. Ключове питання – що робити з озброєними підрозділами “ДНР/ЛНР”? Їх хоч і перейменували в “народну міліцію”, існування якої передбачено Мінськими угодами, але зрозуміло, що це ніяка не міліція, а повноцінні армійські корпуси, з важким озброєнням. Що з ними робити? Якщо їх роззброїти, то абсолютно очевидно, що Україна (принаймні при нинішньому керівництві), тут же введе війська на території з “особливим статусом” і з цим статусом покінчить протягом 24 годин, щоб не було записано в Конституції.

Будуть арештовані всі, хто так чи інакше був пов’язаний з сепаратистами і оголошена амністія в цьому не допоможе. Якщо ж армійські корпуси сепаратистів залишити як є, то це буде означати, що ВСУ на дану територію зайти не зможуть, а значить український суверенітет над ними буде лише номінальним. Далі. У мінських угодах записано, що суди і прокуратура формуються місцевими органами влади.

Але в якій мірі вони підкорятимуться Києву? Чи матиме право, наприклад, генпрокурор України віддати наказ затримати кого-небудь на територіях з особливим статусом чи ні? Чи можна буде оскаржене рішення місцевих судів в порядку касації у Верховному суді України? Загалом, багато питань, відповідей на які немає. Можна констатувати, що навіть теоретична можливість реалізації на практиці Мінська-2 проглядається тільки в двох випадках. Перше – згоду Києва на легалізацію в українській юрисдикції територій, якими він реально управляти не буде. Друге – зміна влади в Україні на таку, під контроль якої Кремль був би готовий повернути Донбас не тільки де-юре, але і де-факто.


Джерело статті: “http://uinp.info/novyny_ukraine/8220problemi_z_minskom_8211_ce_vershina_ajsberga8221_chi_vivede_volker_z_gluhogo_kuta_8220mirnij_proces8221”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя